ПАПОЛО́МА, и, ж., заст. Попона. Був паполомою волоською покритий Гарячий кінь його (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227); * Образно. Борис, хоробрий Вячеславич, у бою загинув в ті роки, і зелену паполому трави заплели над ним біля ріки (Забіла, У.. світ, 1960, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 58.