ПАНІМАТУ́СЯ, і, ж., заст. Пестл. до паніма́тка. — Ну що, був у Нищеретовій? — Стара намагалася говорити спокійним тоном.. — Та ні, паніматусю (Хотк., І, 1966, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 46.