ПАНІ́ВКА, и, ж. Частина затвора у старовинних кремінних пістолетів і рушниць, на яку насипали порох. Чи трапиться стрілять… — пшик порох на пановці [панівні]!.. У же й злякалися! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 45.

Панівка, ки, ж.

1) Полка въ ружьѣ.

2) Въ мельницѣ: углубленіе, въ которомъ вращается нижній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.

3) Противень. Хотин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 92.