ПАНІБРА́ТСЬКИЙ, а, е, розм. Невимушений або безцеремонний, фамільярний. Адмірал Мак-Келлі вже з’явивсь у салоні штабного вагона, вільно й невимушено вітаючись, сяючи назустріч головнокомандувачеві своєю простенькою панібратською усмішкою (Гончар, Таврія.., 1957, 583); Панібратський тон; Панібратські стосунки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 45.