ПА́НТОВИЙ, а, е. Вигот. з пантів. З-під поли [на ярмарку в повітовому місті] можна було дістати не тільки саму дивовижну, розбоєм добуту одежину, а навіть пантові пілюлі й ручні кулемети (Стельмах, II, 1962, 155); // Пов’язаний з добуванням пантів. Пантове господарство.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 51.