ПАНСЛАВІ́ЗМ, у, ч. Громадська і політична течія головним чином кінця XVIII — початку XIX століття, яка відображала прагнення до державного об’єднання всіх слов’янських народів. Обхідною дорогою, через польський романтизм і чеський панславізм, дійшли деякі талановиті русини до нового зближення з рідним народом (Фр., XVI, 1955, 330); Як і Герцен, Чернишевський, Шевченко, Франко був ворогом реакційного панславізму, боровся за рівноправність усіх слов’янських народів, за їх вільний розвиток (Іст. укр. літ., І, 1954, 511).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 49.