ПАНИ́ЩЕ, а, ч. Зневажл. до пан. Нема, нема, аж тут вікно скрип, наш панище визирає (Фр., І, 1955, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 44.