ПА́НДУС, а, ч. Похилий майданчик, площина для переміщення автомашин, возів тощо, що інколи замінює сходи в будинках, гаражах і т. ін. Оригінальна двоповерхова конструкція операційного залу [лікарні], легка й ажурна стрічка пандусу, що веде на другий поверх, пластмасові оздоблення, характерне освітлення створюють відчуття широти, простору, блакитного неба над головою (Літ. Укр., 25.V 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 43.