ПАНА́МОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пана́ма¹. Бігає дівчинка років шести в білій панамочці, в трусиках і кричить переляканим голосом (Тют., Вир, 1964, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 42.