ПА́МОРОЧЛИВИЙ, а, е. Який паморочить. Навіть такий силач, як Сажнєв, і той відчуває паморочливу втому. Розігнути б спину, відпочити б трохи (Ткач, Крута хвиля, 1956, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 36.