ПА́МОРОЗЬ, і, ж. Схожі на іней атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах і т. ін. Лісом пробиралося кілька озброєних партизанів. Холодна паморозь хрумтіла під ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 177); * Образно. У батька Андрія Сергійовича зима людського віку лиш злегка припорошила скроні білою памороззю (Вол., Самоцвіти, 1952, 234); * У порівн. Діаманти, як паморозь, міняться на його пальцях (Тулуб, Людолови, І, 1957, 276); // перен. Наліт холодності, відчуженості. Марині жодного разу не вдалося до кінця розтопити паморозь, яка лежала на Павловій душі. Паморозь байдужості і недбалості (Мушк., Серце.., 1962, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 35.