ПАМ’ЯТУ́ЩИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пам’ятли́вий 1. Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну, Людину прозорливу, пам’ятущу, А всіх чужих повіддаляли геть (Крим., Вибр., 1965, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 39.

Пам’ятущий, а, е. = Пам’яткий. Дай, Боже, щоб дитина була бачуща, видюща і пам’ятуща. Мил. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 91.