ПАМ’ЯТА́ТИСЯ, а́ється, недок.
1. Зберігатися в пам’яті, не забуватися. Добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Номис, 1864, № 4430); // безос. Про онука.. пам’яталося, що був він упертий та настирливий, свого не попустить, скажений на роботу й гарячий серцем (Ю. Янов., II, 1954, 154); Йому добре пам’ятається, як брат влаштував у їхньому домі щось на зразок.. клубу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 129).
2. у знач. вставн. сл. пам’ята́ється. Уживається для вираження пригадування чого-небудь. Пам’ятається, ще на першому курсі вони читали з Марком про зоряні дощі (Гончар, IV, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 37.