ПАЛІСА́Д, у, ч. Старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу із товстих, загострених зверху колод. Декотрий із старших панів закинув: — Пощо було на теперішні часи будувати такі коштовні укріплення, нащо здасться.. замок, нащо.. палісади? (Фр., VIІІ, 1952, 209); Біля підніжжя свіжонасипаного валу, оперезаного глибоким ровом і палісадом, юрмилися колони гренадерів, мушкетерів (Добр., Очак. розмир, 1965, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 30.