ПАЛІ́ЙКА, и, ж. Жін. до палі́й. — Ага, це та палійка! — кричать одні. — Бач, яка смиренна тепер, — кричить сусіда її господині, — а як підпалювати, так нам дай (Мирний, І, 1954, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 29.

Палійка, ки, ж. Поджигательница. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.