ПАЛЬПА́ЦІЯ, ї, ж. Метод медичного обстеження шляхом обмацування внутрішніх органів або частин тіла хворого. В історію хвороби вносяться результати огляду хворого, його обмацування (пальпація), вистукування (перкусія) і вислухування (аускультація) (Заг. догляд за хворими, 1957, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 35.