ПАЛИ́ВОДА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється. — Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Котл., І, 1952, 66); — Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Греб., І, 1957, 64); // Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун. Учителька вже знає — не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець… Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Збан., Старший брат, 1952, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 27.