ПАЛЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх правильного прочитання та встановлення часу й місця написання. Радянське літературознавство повинно підняти роль допоміжних наук — таких, як літературознавча історіографія, бібліографія, палеографія, текстологія (Рад. літ-во, 1, 1957, 5); // Особливості письма і зовнішнього вигляду стародавнього рукопису. Палеографія староукраїнської пам’ятки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 25.