ПАЛЕ́НКА, и, ж., діал. Горілка. Взимку йому дали коня і корову і він привів їх на своє подвір’я, п’яний від щастя і доброї кварти паленки (Кучер, Дорога.., 1958, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 24.

Паленка, ки, ж. Водка. Галиц. Жеби м’я не біяв, паленку не піяв. Гол. II. 222. Ум. Паленочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.

пале́нка (зменшено-пестливе — пале́ночка) = па́лена горі́лка — ре­гіональні народні назви самороб­ної горілки. Достаньте ми паленочки з-під землі чи з неба: Є пален­ка, є співанка, кому яку треба (ко­ломийка); Жеби м’я не біяв, паленку не піяв (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 429.