ПАЛА́Ш, а́, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю. На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав (Котл., І, 1952, 212); Перелякані жовніри несподіваним нападком хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор., І, 1957, 395); Хлопці в червоних — гордість душі! Блискають сріблом в бою палаші (Перв., З глибини, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 23.

Палаш, ша, м. Палашъ. О. 1862. X. 2. В правій руці, палаш держе. Гол. І. 99. Палашем посік того змія. Чуб. II. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 88.

пала́ш — старовинна холодна січна зброя з довгим прямим і ши­роким двосічним клинком на кін­ці, що нагадує шаблю. На себе пан­цир натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав (І. Котляревський); Па­лашем посік того змія (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 429.