ПАЛАХКОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. палахкоті́ти. І вдень і вночі не гасли над полями вогнища. І було в їх палахкотінні щось тривожне й загрозливе (Руд., Остання шабля, 1959, 390); Другий, старець з рідким сивим волоссям, обгорнувся в кожух і втиснувся у куток біля комина, на якому з тріском та палахкотінням горіли смоляні соснові колоди (Оп., Іду.., 1958, 442); Ніби в сонці, в їх [прапорів] палахкотінні Народжується кожен день новий (Дор., Тобі, народе.., 1959, 5); Сержант побуряковів на виду. Червоність виповзла з його бороди, запалювала палахкотінням щоки, охоплювала чоло, шию (Загреб., Шепіт.., 1966, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 22.