Про УКРЛІТ.ORG

пакілець

ПА́КІЛЕЦЬ, льця, ч., діал. Зменш. до па́кіл. Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев’яними дощечками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 132); Почувся грюкіт — вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 18.

вгору