ПАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Складати, збирати свої речі в дорогу. — Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та на кубанські степи! (Н.-Лев., ІІ, 1956, 7); Кінчаючи пакуватись, вкинув [Прудивус] у торбу рушника та чисту сорочку (Ільч., Козацьк. роду., 1958, 417).
2. Пас. до пакува́ти. Все в домі було поставлено догори ногами: пакувалися подушки й простирала, кошики з одягом чоловічим, жіночим і дитячим, посуд, харчі на дорогу (Полт., Повість.., 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 19.