ПА́ЗУХА, и, ж.
1. Простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає. Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною,.. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (Фр., VI, 1951, 147); Олійниченко поліз у пазуху, витяг з-під чумарки сувієць [сувійчик] якихсь паперів і подав Гордієві (Гр., II, 1963, 93); Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові (Головко, II, 1957, 84).
◊ Держа́ти (носи́ти) ка́мінь за па́зухою див. ка́мінь; Жи́ти, мов (як, на́че і т. ін.) у бо́га, Христа́, ба́тька і т. ін.) за па́зухою — жити в достатках, без усяких турбот. — Житимеш у мене, як у бога за пазухою, і ситий, і одітий, і не голодний, і не холодний (Мирний, IV, 1955, 227); [Клим:] Днів через п’ять ми будемо на Запорожжі, а там порають, де звінчатись, куди заховатись, — та й будемо там жить, як у Христа за пазухою (К.-Карий, II, 1960, 35); Живе, як у батька за пазухою (Укр. присл.., 1955, 301).
2. розм. Те саме, що гру́ди. Молодиці, гарно вив’язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики, чимало й з дітками при пазусі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39); Коли було до материнської пазухи прикипить [хлопчик], замовкне, тільки сопе (Вишня, І, 1956, 247).
3. Проріха спереду в сорочці для зручності одягання через голову. Надіть сорочку пазухою назад (Номис, 1864, № 285); Плутала [Мотря] ниткою вздовж і поперек і по комірі, й по пазусі (Н.-Лев., II, 1956, 291).
4. анат. Порожнина в деяких органах тіла. Запалення лобних пазух.
5. бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа та стеблом. Брюссельська капуста утворює високе стебло, на якому в пазухах листків утворюються дрібні, не дуже щільні головки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 158); Від них [цибулин] відокремлюють малі цибулинки — дітки, що утворилися в пазухах лусок (Озелен. колг. села, 1955, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 15.