ПА́ЖЕРА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що ненаже́ра. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість [з’їсть], нікому не дасть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 14.

Пажера, ри, об. Обжора. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість, нікому не дасть. Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 86.