ПА́ДАЛИШНІЙ, я, є. Прикм. до па́далиця. Пахли бур’яни на городі і з берега — листям падалишнім (Головко, ІІ, 1957, 71); Там, де за балкою оживав і зеленів падалишній хліб, він наздогнав своїх (Ю. Янов., І, 1958, 142); Падалишній соняшник лежить неподалік, переїханий колесом, але він ще цвіте (Гончар, Тронка, 1963, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 11.