ПА́ГУБА, и, ж. Те, що загрожує загибеллю, веде до загибелі, згуби (у 3 знач.). — Тільки в атаці не озирайся назад, — спокійно порадив Ягідці наводчик Шестаков. — То — пагуба (Гончар, III, 1957, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 10.

Пагуба, би, ж.

1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає. К. Псал. 232.

2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові). Гн. II. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 86.