ПАВУЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до паву́к 1. Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Мирний, IV, 1955, 122); Звичайний павучок сидить у затишному гніздечку та й пускає по вітру своє павутиння (Кучер, Дорога.., 1958, 21).

2. Рід української мережки. Змережування павучками характерне для Поділля й західних областей України (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 9.

Павучок, чка, м.

1) Ум. отъ павук.

2) мн. Раст. Nigella damascena. Вх. Пч. II. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 85.

павучо́к — рід української народ­ної мережки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 429.