ПАВУТИ́НЯЧИЙ, а, е. Те саме, що павути́нний. Незвична хата стала, Параска дивилася на павутинячі кутки, докірливо хитала головою, сміялась очима (Горд., II, 1959, 348); Блискавично пригадалася річка, павутиняче мереживо по сріблястому полиню (Ле, Наливайко, 1957, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 9.