ПАВИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до па́ва 1, 2. — Вам не здається, — обізвалась сусідка, — що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі (Коцюб., II, 1955, 289); // Зробл. з пір’я павича (у 2 знач.). Пропонували [торговці] свій крам з рук: серги і намисто, складані ножики, павині віяла (Минко, Намасте.., 1957, 19).
2. перен. Такий, як у пави; плавний, величавий.
∆ Пави́не о́ко — вид денних метеликів. Самці одного виду метеликів — павине око, — очевидно, знаходять самку за запахом речовин, що виділяються її залозами (Наука.., 7, 1963, 12); Пави́ні ві́чка (Аqиіlеgіа vиlgаrіs L.). Багаторічні рослини з фіолетовими квітами; орлики. Цілий кущ павиних вічок був розчавлений і вм’ятий у грунт (Смолич, II, 1958, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 7.