ПА́ВИН, а, е. Те саме, що пави́ний 1. Позаду — павин хвіст розширився за ними, Що самоцвітами виблискує ясними, Для личок молодих утворюючи тло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 7.