П’ЯТНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк. Збірн. до п’ятна́дцять (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). «Ну, цей наплодить з п’ятнадцятеро поповичів і попівен», — неприязно думає вчитель і пильніше вивчає обличчя святого служителя (Стельмах, І, 1962, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 423.