П’ЯТИЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що п’ятирі́чний. Зосталась бабуся Настя з п’ятилітньою Галею, як на льоду. Ні тобі сили, ні хліба, ні грошей на прожиток (Козл., Лелеки.., 1953, 10); Миттю пригнали гладкого вола п’ятилітнього з поля, Шкуру всю геть облупили, а тушу почетвертували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Те-на, 1963, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 422.

П’ятилітній, я, є. Пятилѣтній. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 506.