П’ЯТИКУ́ТНИЙ, а, е. Який має п’ять кутів. Розвивайся, Буковино, — Вже весна настала, Вже зіронька п’ятикутна Тебе осіяла (Укр.. думи.., 1955, 512); Скрізь на новобудовах розцвітали багряні полотнища, стрічки, п’ятикутні зорі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 422.

П’ятикутний, а, е. Пятиугольный. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 506.