П’ЯТИКОПІЙЧА́НИЙ, а, е. Вартістю в п’ять копійок. П’ятикопійчана монета; // Який коштує п’ять копійок. Над людиною тільки раз у житті, коли вона умирала, тремтів вогник шагової чи п’ятикопійчаної свічечки (Стельмах, І, 1962, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 421.