П’Я́ТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника п’ять. Так дбає, як пес про п’яту ногу (Укр.. присл.., 1955, 206); Уже третій, і четвертий, І п’ятий минає Немалий рік, а Степана Немає, немає (Шевч., II, 1963, 338); Всі говорили, що він здібний і повинен учитися. Якщо четверо працюватимуть, то на п’ятого зароблять (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 21).
◊ Потрі́бний, як соба́ці п’я́та нога́ див. нога́; П’я́те ко́лесо до во́за (у во́зі) див. ко́лесо; П’я́те че́рез деся́те див. деся́тий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 421.