П’ЯТИДЕСЯ́ТНИК, а, ч.

1. іст. У стрілецькому або козачому війську — командир підрозділу, що складається з п’ятдесяти чоловік.

2. У Росії 50-х років XIX ст. — прогресивний громадський діяч.

3. Член релігійної секти, яка примикає до секти баптистів. Вони ще співали, може, з півгодини, і на тому закінчилося моління. Мовчки, вже не розмовляючи, розійшлися п’ятидесятники (Собко, Нам спокій.., 1959, 133); За словами п’ятидесятників, причина хвороб завжди одна — людський гріх (Знання.., 8, 1970, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 421.