П’ЯНЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що п’янки́й. Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоварові великого шкіряного гамана. — Закупаю весь мед, бо добрий вельми і п’янливий (Загреб., Диво, 1968, 115); Акація.. під вечір густо, солодко запахла, і парка, п’янлива млость, як перед дощем, розливаючись, потяглася понад землею (Гончар, II, 1959, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 418.