П’Я́НКО. Присл. до п’янки́й. Як п’янко пахне зів’яле листя вільшини, орішини, дуба (Горд., II, 1959, 260); Мій милий да цілує п’янко, Аж тріпоче серце! (Бичко, Сійся.., 1959, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 418.