Ощажати, жа́ю, єш, сов. в. ощади́ти, джу́, ди́ш, гл.

1) Беречь, сберегать, сберечь. Хліб на Петрівку ощажай. Ном. № 464.

2) Щадить, пощадить, жалѣтъ. Царь Наливай не ощадить і брата. К. ЦН. 238. Мені оце казав кум, що у його якийсь біс випас ячмінь: не ощажаютъ один одного й ваші барвінчане. Лобод.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 84.