ОЩА́ДНИЙ, а, е.
1. Те саме, що оща́дливий. Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (Фр., V, 1951, 173); Як довго він збирав по шелягу багатство! Та й тепер він обережно ощадний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).
2. Пов’язаний із зберіганням заощаджень, вкладів. — Що вони там рахують? — шепотить Хо, прислухаючись. — Еге, ось що — касу ощадну заложили (Коцюб., І, 1955, 173); Іван Юхимович дістав із кишені ощадну книжку (Руд., Остання шабля, 1959, 572).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 839.