ОЩА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ОЩАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм.
1. Бережливо витрачати що-небудь; економити. Вікторія десь дістала півкухля води. Цією водою, ощаджуючи кожну крапельку, трохи помили руки Тамара й Божена (Хижняк, Тамара, 1959, 249); Хліб на Петрівку ощажай [ощаджай] (Номис, 1864, № 464); Він за тиждень ощадив п’ятку (Фр., І, 1955, 96); // Ставлячись до чого-небудь бережливо, оберігати його, не давати йому зникнути. Власники крамниць поспішали спустити залізні штори на вітринах, щоб — про всякий випадок.. — ощадити свої крамничні багатства (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13).
2. Виявляючи співчуття, жаль, милосердя, не знищувати кого-небудь. [Мартіан:] Сину, вір, я ні свого життя не ощаджав би, ні вас, .. якби я знав, що то послужить вірі (Л. Укр., III, 1952, 301); [Шрам:] Та розкажи, справді, як те сталося, що тебе ляхи ощадили..? (Стар., Вибр., 1959, 491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 839.