ОЩА́ДА, и, ж., розм.

1. Те саме, що оща́дливість.

2. Вияв співчуття, жалю, милосердя до кого-небудь. [Свиридиха:] Зброя влучна та зручна!.. жодному ворогу ощади не дасть! (Стар., Облога.., 1961, 472).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 839.

Ощада, ди, ж.

1) Бережливость.

2) Пощада. К. ПС. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 84.