ОШУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОШУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Вводити себе в оману, помилятися в своїх сподіваннях; обманюватися, обдурюватися. Іван озвався: — Хтів когось пан ошукати, Та й сам ошукався!.. (Рудан., Тв., 1956, 124); Спогадай, бо сивина навчила Кожну мить хорошу берегти. Думаєш, таких ще буде сила! — Ой, гляди, не ошукайся ти! (Рильський, III, 1961, 324).
2. тільки недок. Пас. до ошу́кувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 839.