ОШУ́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ошу́кувати. — Коли б можна вернутися літ за тридцять назад.. Не був би і ти, Косте, тим, що тепер є, — казав він сам собі. — Не мутило б твою душу.. безперестанне ошукування других людей (Мирний, III, 1954, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 838.