ОШУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошука́ти. Щойно ошукані Хомою і тому особливо люті артилеристи з батогами накинулися на його коней (Гончар, III, 1959, 354); // у знач. прикм. Вже серед неба сонце Ясніло мляво, холодно всміхалось, Мов зраджена, ошукана надія (Фр., X, 1954, 382); // ошу́кано, безос. присудк. сл. Тільки аж коли Мазепа передався Карлові шведському, тоді цар Петро зрозумів, що його було ошукано (Бурл., О. Вересай, 1959, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 838.