ОШИ́ЙОК, йка, ч. Частина м’ясної туші, що прилягає до шиї. Куховарам — нирки і печінка, мозок і ошийок для панів (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 493).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 837.

Ошийок, йка, м.

1) Шея сверху. Под. г.

2) Узкая часть мѣшка въ рыболовномъ сакѣ. Шух. I. 224.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83.