ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити. Він з веселим ошелешенням витяг до нього шию (Шовк., Інженери, 1948, 333); На обличчі відбилося ошелешення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 837.