ОША́РПАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до оша́рпати.

2. у знач. прикм. Те саме, що обша́рпаний 2, 3. Та людина ошарпана, Друга зовсім гола… Ой, боже ж мій милосердний, Така царська воля! (Укр.. думи.., 1955, 303); Хай би впізнали в ньому того ошарпаного підпаска, що за чужим бидлом по чужих нивах спотикався… (Гончар, III, 1959, 414); Стара дерев’яна хата Антона Глущука. З-під насупленої ошарпаної стріхи сліпо дивиться на схід одне вікно — шибка (Чорн., Визволення, 1949, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836.