ОШАЛІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. ошалі́лий 2. Самуїл розумів, як небезпечно піддатися всезагальній ошалілості (Загреб., Диво, 1968, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836.